- Чем занимаешься?
- Познаю себя внутреннего, т.е. настоящего.
- Для чего?
- Чтобы познать Истину.
- Для чего?
- Чтобы стать свободным.
- Для чего?
- Раб не бывает счастливым.
- Что для этого нужно?
- Остановиться на путях своих. Отойти от суеты.
- И все?
- Раскрыть сердце свое пред Тем, Кто стучит.
- Как это сделать? С чего начать?
- Научиться жить вот этим конкретным моментом своей жизни – здесь и сейчас.
- А что будет дальше?
- Дух научит.
- А потом?
- Потом будет свобода...

- Чим займаєшся?
- Пізнаю себе внутрішнього, тобто справжнього.
- Для чого?
- Щоб пізнати Істину.
- Для чого?
- Щоб стати вільним.
- Для чого?
- Раб не буває щасливим.
- Що для цього потрібно?
- Зупинитися на шляхах своїх. Відійти від суєти.
- І все?
- Розкрити серце своє перед Тим, Хто стукає.
- Як це зробити? З чого почати?
- Навчитися жити ось цим, конкретним моментом свого життя – тут і зараз.
- А що буде далі?
- Дух навчить.
- А потім?
- Потім буде свобода...

Догматическое богословие – всего лишь остов, форма, которую следует наполнить богословием опытным, мистическим...

Догматичне богослів’я – усього лише остов, форма, яку слід наповнити богослов’ям досвідним, містичним…

«Познай себя» означает познай себя настоящего, внутреннего. Познай себя, и ты познаешь истину настоящую, внутреннюю, духовную. А она – Христос в нас...

«Пізнай себе» означає пізнай себе справжнього, внутрішнього. Пізнай себе, і ти пізнаєш істину справжню, внутрішню, духовну. А вона – Христос в нас...

Если жить моментом «здесь и сейчас», то сердце раскрывается в смирении, и в него входит благодать Святого Духа. А Дух Святой учит, как прожить следующее мгновение твоей жизни…

Якщо жити моментом «тут і зараз», то серце розкривається в смиренні, і в нього входить благодать Святого Духа. А Дух Святий вчить, як прожити наступну мить твого життя...

Церковь истинная – это собрание праведников. В ней дух свободы, а не рабства… «Вы знаете, что князья народов господствуют над ними, и вельможи властвуют ими; но между вами да не будет так…» (От Матфея 20:25,26)

Церква істинна – це зібрання праведників. В ній дух свободи, а не рабства... «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так хай буде між вами...» (Від Матвія 20:25,26)

Первородный грех это дух, заключенный в темницу плотских желаний. Обрести свободу, разорвать оковы греха – вот истинное призвание человека…

Первородний гріх це дух, ув'язнений в темницю плотських бажань. Здобути свободу, розірвати кайдани гріха – ось дійсне покликання людини...

В Боге все едино. Чтобы понять это, нужно войти в себя, погрузиться в удивительный мир божественной реальности…

В Бозі все єдине. Аби зрозуміти це, потрібно увійти в себе, поринути у дивовижний світ божественної реальності...

Удел просветленных – находиться над схваткой. «Не воинством и не силою, но Духом Моим, говорит Господь Саваоф…» (Захария 4:6)

Уділ просвітлених – перебувати над сутичкою. «Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваоф...» (Захарія 4:6)

Вернуться домой означает вернуться к чувству присносущего вселенского единства...

Вернутись додому означає вернутись до відчуття прісносущої вселенської єдності…

Когда подступает приражение греха, или злой помысел, скажи себе: это не я, это мой разум; это не я, это – моя плоть...

Коли підступає прираження гріха, або злий помисел, скажи собі: це не я, це мій розум; це не я, це – моя плоть…

В полноте духовного ведения исчезает обособленно-одинокое «я», и рождается вселенски-нераздельное «мы». Неслитное и нераздельное...

В повноті духовного відання зникає відокремлено-самітне «я», й народжується вселенськи-нероздільне «ми». Незлитне і нероздільне…

В Боге все едино по существу, хотя и отличается по форме, ибо все – из единого Источника…

В Бозі все єдине по суті, хоча й різниться по формі, все-бо – з єдиного Джерела…

Бог везде есть и все наполняет, оттого и все творение в Нем – едино. Это ощущение / понимание вселенского единства сопровождает каждого, кто видел небо отверстым, кому приоткрывается завеса в святое святых духовного ведения...

Бог всюди є і все наповнює, тому й усе творіння в Ньому – єдине. Це відчуття / розуміння вселенської єдності супроводжує кожного, хто бачив небо відкрите, кому привідкривається завіса в святеє святих духовного відання…

Человек не плоть и не разум. Человек есть дух, по определению светлый и свободный...

Людина не плоть і не розум. Людина є дух, за визначенням світлий і вільний...

Чтобы раскрыться и войти в свое сердце, необходимо прежде всего остановиться на путях своих, унять поток собственных мыслей. Здесь речь не об отключении сознания, а о переходе на иной, духовный его уровень – сверхсознание. Это то, что старцы называют «разумом в сердце стоять». Умерение суетных, плотских мыслей; внимание сердца; обретение внутреннего, мистического, духовного ведения...

Аби розкритися й увійти в своє серце, необхідно насамперед зупинитися на шляхах своїх, вгамувати потік власних думок. Мова тут не про вимкнення свідомості, а про перехід на інший, духовний її рівень – надсвідомість. Це те, що старці називають «розумом в серці стояти». Стишення суєтних, плотських думок; увага серця; набуття внутрішнього, містичного, духовного відання…

Вхождение в сердце и познание своего истинного «я» дает несказанное ощущение внутреннего мира, понимания и освобождения. Это и есть духовное просветление...

Входження в серце та пізнання свого справжнього «я» дає несказанне відчуття внутрішнього миру,  розуміння та звільнення. Це і є духовне просвітлення…

Есть внутренние, есть и внешние. Внутренние (духовные) ищут внутреннего; внешние (душевные) – внешнего. Есть тело духовное, и есть тело душевное, – свидетельствует апостол...

Є внутрішні, є і зовнішні. Внутрішні (духовні) шукають внутрішнього; зовнішні (душевні) – зовнішнього. Є тіло духовне, і є тіло душевне, – свідкує апостол…

Когда старец Серафим говорил «я уже умер» – он имел в виду «умер для внешнего»...

Коли старець Серафим говорив «я вже вмер» – він мав на увазі «вмер для зовнішнього»…

Царство Божие – это мир внутреннего мира...

Царство Боже – це світ внутрішнього миру…

Человек есть дух, имеющий душу (разум, волю, эмоции), и живущий в теле. Посему и отождествлять себя следует не с разумом, но с духом.

Отождествление себя с разумом – одна из наибольших наших ошибок. Именно отсюда поиск успешности, правды, мира не внутренних, а внешних. Это касается всего, к чему мы стремимся: силы, здоровья, богатства, красоты, свободы, радости, счастья. Это касается и Бога...

Подлинными являются лишь внутренние, духовные ценности; внешние же – временны, тщетны. По большому счету они являются просто иллюзией. Не собирайте себе сокровищ на земле, – научает Господь (От Матфея 6:19-21)...

Людина є дух, який має душу (розум, волю, емоції), і живе в тілі. Тому й ототожнювати себе слід не з розумом, але з духом.

Ототожнення себе з розумом – одна з найбільших наших помилок. Саме звідси пошук успішності, правди, миру не внутрішніх, а зовнішніх. Це стосується усього, чого ми прагнемо: сили, здоров'я, багатства, краси, свободи, радості, щастя. Це стосується й Бога…

Справжніми є лише внутрішні, духовні цінності; зовнішні ж – марні, дочасні. По великому рахунку вони є просто ілюзією. Не складайте скарбів собі на землі, – навчає Господь (Вiд Матвiя 6:19-21)…